Передмиколаївське. Маю у своїй біографії велику заслугу, якою можу похвалитися. Адже ще 30 років тому я безпосередньо спричинився до розвінчування міфу про доброго Діда Мороза. Діло було так. В 11 класі поклали на мене місію бути в школі Дідом Морозом на йолках для молодших класів. Місію я сприйняв з ентузіазмом, оскільки йолкам передували репетиції, завдяки яким можна було легітимно прогуляти кілька уроків. І ось настав день утрєнніків. Віддідоморозивши йолку для першачків, мав хвилин 20 перед забавою для другокласників. На жаль, на той час уже мав дурну звичку, то ж пішов у шкільний туалет перекурити. Звісно, в повній дідоморозівській амуніції. Аж тут, як на зло, по своїх потребах до виходку заходить хлопчик в іміджі зайчика, на ходу муркочучи собі під ніс віршик, який через кілька хвилин має розповідати Діду Морозу. Побачивши мене, малий на мить оторопів. І вже за хвильку розверещався диким писком: “Агааааа! Дід Мороз не справжній! Справжній Дід Мороз не курить! Бо він би розтанув! Агааааа!”Під погрозою не отримати на йолці канхвєт шмаркач ретирувався, однак історія на цьому не закінчилася. Не встиг я досмоктати сигарету, як до туалету на чолі з моїм прикрим знайомцем увірвалося вже з десяток його однокласників. Ця орда синхронно почала тикати в мене пальцями і несамовито верещати: “Дід Мороз не справжній! Дід Мороз не справжній!” Згрубша мені було по цимбалах, що вони собі думають. Але шпінгалєти на тому не втихомирилися. Раз Дід Мороз не справжній, подумали вони, значить можна віджати у нього мішок з подарунками. Це був буквально напад. Дітиська, як саранча, миттєво налетіли на Діда Мороза з недвозначним наміром відцапати мішок. Цього я вже допустити не міг, адже кількість подарунків, заладованих батьківським комітетом була чітко порахована. А тепер на мить закрийте очі та уявіть собі епічне завершення цієї історії. Зі шкільного туалету з дикими криками виноситься десяток шмаркачів у костюмах зайчиків, песиків, сніговиків, а за ними з прокльонами несеться вкурвлений Дід Мороз, на ходу роздаючи вліво-вправо щиглі, запотиличники і підсрачники. Звісно, я враховував, що це дітиська і особливих зусиль не докладав. Звісно, поміж прокльонами я їм повідомив, що не дай Боже комусь розкажуть про інцидент – отримають на йолці не подарунок, а поза вуха! Звісно, потім мені стало трохи шкода тих шмакадявок, бо розбив їхню віру в доброго Діда Мороза. Але тепер ось думаю, що все вийшло на краще. Бо нема чого вірити в те, чого не існує. Існує тільки Миколай!
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
