Попри «зловісну поразницьку музику», що лунає в певних політичних колах, група митців та інтелектуалів Франції закликає Париж зберегти і посилити свою підтримку Києва. Колонку за підписами історикині Галі Акерман, карикатуриста Бендака, актора Марселя Бозонне, письменниці Елен Сіксус, поета та перекладача Андре Марковича, підприємці Бруно Меньє, режисерки Аріан Мнушкін, видавчині та драматурга Франсуази Морван, антропологині Веронік Наум-Грап, консультанта з оборонних питань Ксав’є Тительмана, політологині Сесіль Весьє, віолончелістки Соня Відер-Атертон та інших публічних осіб оприлюднив часопис Le Monde та передрукували інші медіа. Петиція відкрита для підписів усіх бажаючих.
Автори відозви відзначають: «У той час, коли колишній президент Франції [Ніколя Саркозі – ред.] закликає укласти пакт з Владіміром Путіним (якого Міжнародний кримінальний суд вважає відповідальним за військові злочини і на якого видано ордер на арешт за незаконну депортацію тисяч українських дітей), тим самим заохочуючи нас до того, що наш кримінальний кодекс класифікує як розвідку з ворогом — злочин, що карається тридцятьма роками ув’язнення.
У той час, як Папа закликає молодих росіян заново відкрити для себе «Велику» і «Святу» «Матір-Росію» Катерини II, стаючи таким чином пропагандистом саме такої програми Володимира Путіна. Коли нинішній лідер французьких ультраправих, колишній і майбутній кандидат на найвищу посаду, виступає за «принцип реальності (…) зближення з російським президентом, щоб не допустити ескалації війни”, бо Росія “нікуди не переїде».
Після несамовитої кампанії за відмову від постачання зброї в Україну, тим самим виступаючи за політику ненадання допомоги демократії в небезпеці, самопроголошений лідер і маніпулятор французьких лівих [Жан-Люк Меланшон — ред.] тепер примножує свої хвилеподібні заяви про необхідність “повернути Путіна за стіл переговорів (…) без того, щоб Україна програла війну”, але все ще не хоче визнати, що проти такого супротивника, якому чинить опір Україна, щоб не програти війну, вона повинна у ній тільки перемогти. І що зробити це вона може лише завдяки тій допомозі, яку він хоче припинити.
У той час, коли довгоочікуваний президент всіма улюбленої Бразилії однозначно стає на бік Путіна, а інтелектуали всіх мастей, пророкуючи неминучу поразку України, закликають нас схаменутися і відмовитися від заздалегідь програшної справи. Поразка, мовляв, тим більш неминуча, що перемога Дональда Трампа у 2024 році в США, на їхню думку, є невідворотною.
У той час, коли журналісти постійно спекулюють на темі втоми громадської думки від підтримки України, яка, на їхній погляд, посилиться взимку. Поки ця зловісна маленька музика поразки, майстерно оркестрована Москвою та її наляканими або економічно зацікавленими поплічниками, ризикує перетворитися на панічні істерики, здатні заглушити всі прояви розуму і справедливого опору, а громадську думку змусити крокувати в ногу з «Великою Росією». У той час, коли Владімір Путін, перенісши свою війну в саме серце Європи, використовує всю руйнівну силу тиранії, щоб знищити основи нашого соціального і демократичного життя, і коли зло і руйнівний хаос, що він їх експортує по всьому світу тисячами способів, різко гальмує величезну роботу, яка чекає на нас вже занадто довго: боротьбу з глобальним потеплінням та його катастрофами, прискорення соціального прогресу, протидію бідності та мракобіссю, а також роботу над ядерною деескалацією та встановленням миру в усьому світі.
Ми, громадяни Європи, закликаємо Президента Республіки та його уряд підтримувати і зміцнювати позицію, яку вони нарешті зайняли після стількох зволікань: незмінну, потужну і швидку підтримку України до тих пір, поки останній російський солдат не покине її територію. Для цього Україна мусить нарешті отримати всю зброю, яку вона просила – танки, ракети дальнього радіусу дії і літаки, які є необхідними для її перемоги. І якнайшвидше. Вона більше не має воювати зі зв’язаними за спиною руками та неозброєним небом.
Загарбник, який протягом останніх двадцяти років не має іншої мети, окрім як гарматним вогнем реколонізувати тиранічну імперію і для цього підтримувати найгірші режими на планеті – в Сирії, Бірмі, Ірані, Афганістані, Північній Кореї, Африці тощо, а також знищувати демократії, які хочуть їм протистояти, а це означає, в першу чергу, Європу. Європу, героїчним оплотом якої сьогодні є Україна, захищаючи не лише свої принципи, але й інтереси та майбутню безпеку.
Що з нами, громадянами Європи, сталося, що ми вважаємо будь-які дії з нашого боку марними? Як ми можемо дозволити, щоб ця агресія була здійснена на європейській землі, на нашій землі, без демонстрації на наших вулицях нашого обурення і наших вимог, як ми і американський народ робили це проти війни у В’єтнамі, до якої приєдналося майже все людство, всього пів століття тому? Не кажучи вже про величезні процесії і незліченні акції проти війни в Алжирі, які організовували представники попередніх поколінь.
Невже ми здатні тільки стежити по телевізору чи в соціальних мережах за бомбардуваннями, різаниною, жахіттями Маріуполя і Бучі, боями, неймовірними жертвами, героями і загиблими в контрнаступі, залишаючись інертними? Невже ми перетворились на спустошених, завмерлих глядачів і тільки?
Ні! Ми можемо діяти, ми повинні діяти, підсилювати рішучість громадської думки та стимулювати твердість позицій нашого уряду та урядів союзників, чия пасивність коштувала і продовжує коштувати тисячі цивільних і військових життів в Україні щотижня.
Не зрадимо Україну! Не зрадьмо себе! Ми звертаємося до всіх громадян Франції та Європи, до всіх проукраїнських організацій, до всіх прогресивних асоціацій, які відстоюють інші цілі, але хотіли б або вже діють на підтримку України, з пропозицією об’єднати зусилля і змобілізуватися, щоб вулиці, засоби масової інформації та соціальні мережі не залишилися в розпорядженні самих лише спільників, свідомих чи несвідомих, московського режиму. Для цього у нас є спільне гасло: Росія, геть з України!», – закликають підписанти відозви. https://tyzhden.ua/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
