Одеса — одне з найбільших міст України, розташоване на півдні країни, на березі Чорного моря. Це місто є історичним і культурним центром нашої держави, приваблює туристів з усього світу своєю архітектурою, історичними пам’ятками та унікальною атмосферою.
Утім, багато хто помилково вважає, що Одесу було засновано лише 230 років тому, — в 1794-у. Ця хибна думка пов’язана з тим, що того року начебто вийшов указ про заснування Одеси. Це результат поширення пропагандистською машиною російської імперії та радянського союзу історичного міфу, що до 1789-го на місці сучасної Одеси нічого не було, але прийшли російські солдати і за наказом московської імператриці катерини ІІ було збудовано перспективне, квітуче місто.
Насправді ж історія Одеси як населеного пункту набагато давніша. Скажімо, ще близько 2500 років тому тут існували античні грецькі поселення «Ісяков» та «Істріян» (на Приморському бульварі, Жеваховій горі, на території Лузанівки).
За історичними принципами датою заснування міста вважається перша писемна згадка про нього. Історія Одеси як міста налічує понад 600 років і починається в ХІV столітті. На той час Велике князівство Литовське, Руське та Жемантійське мало вихід лише до Руського (Чорного) моря. Потрібен був порт для торгівлі. Під час князювання Вітовта (1392 — 1430) значно поширилася українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря. (Слов’янське (києво-руське) населення звело тут кілька укріплень та замків (кін. XIV — поч. XV ст.): Караул (на Дністрі), Чорне місто (Черн; на Дністровському лимані, на лівому (Овідіопольському) березі), Коцюбіїв (Кацибей, Качибей — на берегах Одеської затоки, між двома лиманами — Хаджибейським (Кацибейським) і Куяльницьким (Куганлик), на місці сучасної Одеси, кілька військових поселень на Південному Бузі (Бужин (?)) і нижньому Дніпрі (Дашів та Вітовтова Митниця).
Отже, за наказом великого князя Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського Вітовта на місці майбутнього міста Одеси був збудований порт та невелика фортеця. Перша писемна згадка про місто-порт на місці сучасної Одеси датується 1415 роком, коли тут розташовувався флотський склад з маяком, пристанню, митницею та іншими портовими спорудами. Поль-ський хроніст Ян Длугош в «Історії Польщі» про події 19 травня 1415-го у Снятині писав: «Крім того, у той час прибули до польського короля Владислава посли патріарха і грецького імператора з листом та олов’яними буллами, які їх удостоювали, а турки їх всіляко мучили і гнобили; їм потрібна щедра допомога зерном. Владислав же, польський король у святому співчутті, документально за-свідчує допомагати. Він дає і щедро дарує прохану кількість зерна, яке їм потрібно отримати в його королівському порту Кочубеїв». Як зазначав одеський історик Олександр Болдирев у 1994 році в науковій праці «Одесі — 600», на основі цих даних, за всіма критеріями, поселення Кочубеїв було містом-портом. Зокрема, наявність митниці у ньому означає, що цей населений пункт слід вважати містом, а не селом.
Отже, 1415 рік — перша дата, під якою в письмових джерелах згадується Кацюбіїв — Гаджибей — Одеса. Зрозуміло, що місто, яке вже у 1415-у відігравало роль поважного порту на Чорному морі (через нього можна було відправляти цілий торговий транспорт), мало існувати досить тривалий час.
Так, у XVI ст. це поселення відійшло до Кримського ханства і поступово занепало. Але як до цього перепідпорядкування, так і надалі згадки про нього бачимо у документах і на мапах, які дійшли до нас. Наприклад, у договорі між Польщею і Литвою 1431 року, у грамоті князя Любарта від 1442-го, у договорі кримського хана Сагіб-Гірея та польського короля Сигізмунда-Августа 1540-го, у листах Сагіб-Гірея до польського короля Жигмонта-Августа від 7 вересня 1548-го та 1552-го.
А ось іще історичні згадки. За 1676 рік — 28 козаків з Полтавщини біля «Кучубея», «где розные лежат дороги», розбили кілька десятків кінних татар, що прямували з Криму до Аккермана, а шістьох — у полон узяли; за 1689-й — ватага Івана Ковальчука «на урочищах Кучюбея» розгромила татарський загін, здобувши ворожого «язика»; за 1691-й — фастівський полковник Семен Пилипович Палій (Гурко) із загоном у 200 козаків розбив біля «Кочубея» на Пересипу обоз татар, що поверталися з війни проти австрійців, узявши при тому полонених і звільнивши кілька десятків австрійських, угорських та волоських бранців; за 1694-й — російський посол у Криму Василь Айтеміров повідомляв, що татари не можуть малими силами проїхати з Очакова до Аккермана, бо «на Кучубее по аккерменской дороге» стоять великі сили козаків; у скарзі запорожців 1750-го, у плані Хаджибея 1766-го, виконаному російським розвідником Іслентьєвим. Відтак ці документи повністю нівелюють твердження московських істориків, що із 1415 року на місці сучасної Одеси нібито була пустка і що є перерва у тяглості існування міста.
У 1789-у саме відновлений турками Хаджибей (фортецю і місто з населенням близько 5 тисяч мешканців) успішно штурмували шість козацьких полків Чорноморського війська та два російські батальйони. Потім, у 1794-у, катерина II (указ від 27 травня) повеліла побудувати тут військову та купецьку гавані, а в указі від 27 січня 1795-го поряд із назвою Гаджибей вжила назву Одеса. Отже, указу російської влади про заснування міста Одеси не існує, як нема й указу про перейменування Гаджибея на Одесу. Хаджибей є попередником Одеси, бо стояв на тому ж місці, що й сучасне місто, його інфраструктура стала основою для одеської, а етнічний склад — джерелом для формування населення Одеси.
Слід зазначити, що катерина ІІ не приділяла належної уваги будівництву порту Одеса (не виділяла достатніх коштів), незважаючи на його вигідне географічне розташування. Лише після її смерті, коли імператор Павло вклав у сотні разів більше коштів у розбудову Одеси, а потім запровадили «порто-франко», місто стало головним чорноморським портом, через який здійснювалася жвава міжнародна торгівля. Одночасно розширювався зв’язок з локальними ринками росії та України, передусім — із губерніями, з яких надходив для експорту хліб. В Одесі неухильно зростала мережа закладів постійної торгівлі, розвивалися ремесла і дрібне товарне виробництво, мануфактури та фабрики. Су-часники називали її європейським містом.
Отже, встановлення істинної дати заснування міста Одеси повністю руйнує російський фейк про його створення катериною ІІ. Історичні дослідження доводять існування міста Коцюбіїв — Хаджибей — Одеса із 1415 року.
Святкувати ж день міста слід 19 травня, коли відбулася історична зустріч у Снятині послів Візантійської імперії та Константинопольського патріарха з тодішнім володарем причорноморських земель, польським королем Владиславом ІІ Ягайлом.
Отож Одесі — 608 років! Підтвердження цьому є, зокрема, й офіційна постанова Верховної Ради України від 11 лютого 2015-го №184/VIII «Про відзначення 600-річчя заснування міста Одеси (Коцюбієва-Хаджибея-Одеси)».
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
