Олександр Кузенков був випускником факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. Творчий псевдонім Олександра Кузенкова — Позивний «Хорт». У видавництві «Орієнтир» у 2017 році вийшли друком його спогади «Останні посмішки Іловайська».
Як повідомляє альма-матер бійця, журналіста та письменника, Олександр загинув 20 грудня в бою.
«Людина щира та відкрита, творча, чуйна, з незламним характером, силою волі, мужністю, невичерпною енергією та активною громадянською позицією», — пишуть грінченківці, згадуючи свого студента.
«Наш захисник міг стати відомим журналістом, письменником, поетом. Однак у важкі часи для країни він взяв до рук зброю та пішов захищати Україну від російських загарбників», — йдеться у публікації.
Його перша книжка «Останні посмішки Іловайська» стала й останньою. Його долю обірвала війна, на якій Олександр Кузенков відвойовував право кожного з нас бути громадянином незалежної України. І в цих словах немає ніякого пафосу. Бо йдеться про велику плату життями за саму можливість життя…
«Саша був світлим, чуйним, щирим, сильним духом хлопцем… складав вірші, писав мемуари… був дуже талановитою людиною. Пам’ятаю, якщо приходжу на пари сумна… він завжди знав як підняти настрій і зарядити. Людина, після розмови з якою здавалося, що можеш гори звернути. Пригадую, як ще в університеті із захопленням читала його роботи. Сашко був завжди усміхненим, дуже добрим», — написала про Героя та Захисника його однокурсниця Дар’я Пічкур.
«Останні посмішки Іловайська» — це оповідання про піт, кров, життя та смерть, адресоване передусім молодому поколінню для формування правильних ідеологічних цінностей.
Так написали в анотації у видавництві «Орієнтир» про тематику книги Олександра Кузенкова. Як тільки вщухли останні вогні Майдану, Батьківщина загорілась новим вогнем, покликавши найкращих на війну. Тисячі патріотів покинули свій дім і пішли за покликом серця.
«Відтепер вони звались «добровольцями». Саме такими добровольцями були головні герої оповідання «Останні посмішки Іловайська».
Молоді хлопці, на таких жартівливо говорять «безвусі», які за покликом обов’язку пішли на війну. Саме їм доведеться зазирнути страху в очі, переступити екзистенційну межу, зроби вибір і стати мужами раніше строку…
Це оповідання, яке має прочитати кожен», — написано про «Останні посмішки Іловайська».
Книга є у продажу. Сьогодні придбати та прочитати її — значить згадати того, хто міг би написати не лише першу й останню свою книжку, але загинув за кожного з нас.
Світла пам’ять, Олександру Кузенкову.
Світлини: Київський університет ім. Бориса Грінченка/Facebook
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
