Снігурівка аж до 10 листопада перебувала під російським контролем. Про досвід роботи в умовах війни і про те, що загарбники зробили із приміщенням редакції місцевої газети, з пресслужбою НСЖУ поділився головний редактор газети «Вісті Снігурівщини» Ігор Новіков.
– Зупинити друк видання нам довелося відразу після початку війни: Укрпошта вже не працювала, – розповів медійник. – Але журналістську роботу ми не полишили, працювали в соціальних мережах. Давали інформацію про те, що відбувається у місті. Люди мали отримувати об’єктивну і повну інформацію, адже правда – це найкращі ліки від шоку. Люди заспокоювалися, коли дізнавалися, що магазини й аптеки в місті працюють, пальне є.
Аж до 19 березня, коли в місто ввійшли загарбники, журналісти видання, серед яких і головний редактор, збирали інформацію про те, що відбувається у Снігурівці, про роботу волонтерів, документували злочини російських окупантів.
– 14 березня, у день визволення Снігурівки від гітлерівських окупантів, рашисти скинули на місто чотири потужні бомби на парашутах. Внаслідок цього варварського акту в місті зруйновано багато будівель, були загиблі й поранені. Я працював на місці, фотографував, збирав інформацію, брав коментарі. І як же сильно мене здивувало, коли росіяни випустили по своєму телебаченню кадри тих самих руйнувань, які знімав і я, але подали це як «роботу українців»! – обурюється Ігор Новіков. – Зараз місто вже звільнене, але люди все ще бояться ворожих обстрілів та бомбардувань…
Ввійшовши у місто і «зачистивши» його, загарбники почали подвірний обхід – шукали атовців, активістів, зброю. Прийшли й у будинок Ігоря Новікова, оглянули його робочий кабінет. Особливо журналіст турбувався за свою 88-річну матір, яка має хворобу серця і якій він певний час навіть не казав, що почалася війна. Працювати по професії ставало неможливо: за фотографування на вулицях міста загарбники просто могли розстріляти.
– В результаті ми вирішили залишити місто й перебратися до Одеси. Я брав участь у кількох тренінгах НСЖУ з питань безпеки журналістів, тож знав, як поводитися в агресивному середовищі. Потрібно старатися не вступати із агресорами не лише у дискусії, а й узагалі в розмову, спокійно відповідати на їхні запитання. Звісно, телефон і ноутбук повинні бути «стерильними», – розповів Ігор Новіков.
Не всім, хто хотів виїхати з міста, це вдалося. Незрозуміла ситуація із інтернатом для літніх людей – частину мешканців евакуювали, частина залишилася в Снігурівці. Літню жінку – родичку друзів Ігоря Новікова з інтернату вивезли в його помешкання. Так вона і жила там всю окупацію, а в день звільнення – померла…
Що ж до родини самого журналіста, то вона й далі залишається в Одесі. Старша дочка Ігоря Адамовича Анна Волошина разом із чоловіком уже декілька років живе у США – після початку масованої російської агресії вона активно займається волонтерством, а також влаштовує обіди зі страв української кухні для американців. Кошти від цих обідів ідуть на підтримку Сил оборони України. А нещодавно видала англійською мовою книжку про українську кухню під промовистою назвою «Будьмо!»
Наразі журналіст продовжує збирати інформацію про ситуацію в Снігурівці поки що віддалено – повернутися в місто наразі не можна.
– У будинку, де розміщена наша редакція, вибито вікна, офіс – пограбовано. З гаража вкрадено редакційну автівку. З редакції винесли майже все – включно з холодильником і стільцями. Але тішить, що зберігся витвір мистецтва – пам’ятний знак «Стіл журналіста», який у 2020 році редакції на 90-річчя газети подарував один із місцевих митців.
На жаль, суттєво постраждав і будинок матері журналіста – поруч розірвався снаряд… Загалом у Снігурівці – чимало руйнувань. Втім, розповідають і про курйозні моменти: поблизу птахофабрики у визволеному місті знайшли склад вкрадених у містян пральних машин. На кожній – напис, кому із окупантів вона мала «належати». Але сталося не так, як гадалося – поблизу розірвався снаряд, і все награбоване майно було знищено…– Коли ситуація в Снігурівці стабілізується – плануємо відновити випуск газети, – каже редактор. – Правда, поки що незрозуміло, як її можна було б поширювати – пошта ще не працює, магазини також. Але будемо сподіватися на краще: люди нашу газету люблять. https://nsju.org/
P.S. Не можна не сказати, що Ігор Новіков багато років співпрацював із газетою “Споживчий ринок”. Це була хороша, обопільно цікава, співпраця. Редакція “Споживчого ринку” бажає свому колезі, товаришу швидко відновити випуск газети “Вісті Снігурівщини”, яку земляки дуже чекають.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
