У миколаївському видавництві Ірини Гудим вийшла книга «Вітовщина. Піщинка на одвічному Шовковому шляху». Як пишеться в анотації, це плід консолідованих зусиль доцентки кафедри історії Чорноморського національного університету імені Петра Могили Наталії Шевченко та аматорів-краєзнавців Ольги Ясько та Віктора Мниха.
Автори зробили гідний вклад в те, щоб обійдена з політичних міркувань увагою доба Великого князівства Литовського на українських землях зайняла законне місце в трактуванні історії України.
Глибокий аналіз подій XIV–XVI ст., з посиланнями на історичні джерела, показує заслуги князя Вітовта в освоєнні Північного Надчорномор’я, зокрема територій нинішньої Миколаївської області, побудові на цих землях фортець, мостів, митниць – задовго до приходу сюди військ Суворова.
В книзі, що написана трьома мовами – українська, литовська, англійська – багато цікавих, раніше невідомих фактів.
Наприклад, наводиться лист Кошового отамана війська Запорозького Костя Гордієнка до Думного радника Омеляна Українцева, датований 1705 роком. В листі йдеться про місцевість – межиріччя Дніпра і Бугу, яку Московське царство віддавало Османській імперії за спиною війська Запорозького. Кошовий згадує пам’ятний камінь, на якому
висічено, що землі ці даровані козакам королем Вітовтом. За словами Гордієнка, камінь той стояв на Семеновому Розі навпроти «Ста могил» (так козаки називали Ольвію).
Кость Гордієнко називає Вітовта «антецесором королів польських». «Антецесор» у перекладі з латини означає «попередник».
Інші рукописні джерела свідчать, що укріплене поселення з митницею Вітовка (територія теперішнього Миколаєва) стояло на місці торгової переправи через Південний Буг, його історія бере свій початок 1399 року.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
