Ми їхали в таксі вулицям Гельсінкі. «Давайте проведемо експеримент. Ось Ви мені не вірите, що фіни терпіти не можуть росіян, але, як люди розважливі та виховані, просто не показують цього?». «Давайте». Таксистом був втомлений і вже зрілого віку фін, що доволі невластиво для столиці його країни. Бо таксистами тут нині працюють переважно молоді та привітні сомалійці. «Вибачте за відверте запитання. Ми з України. Як Ви ставитеся до росіян? «Як як. Я їх ненавиджу. І одразу скажу – чому. У мене двоє дідів загинули в «Зимову війну». То скажіть, за що мені їх любити?”
…
Все навкруги буквально просякнуте цим відчуттям. Настільки сильно, що політкоректний фейсбук, який постійно бореться з «мовою ненависті», мав би змогу, то висмоктав над Фінляндією все повітря.
…
Із ким би ти тут не говорив – слова ті самі. «Ведмідь прокинувся». «У нас із ними 1300 кілометрів спільного кордону». «Ми завжди знали, що вони повернуться”
…
Фінляндія зовсім не маленьких розмірів країна, а от народу тут зовсім небагато. Лишень п’ять із половиною мільйонів. Фактично, всі знайомі одне з одним через колег та друзів. І немає у Фінляндії сімʼї, де когось з родичів не вбили би росіяни.
…
«Скажіть, а Сімо Гяюгя тут похований? У вас на кладовищі Гієтаніємі? Візаві розквітає посмішкою. «О, а звідки Ви знаєте про «Білу смерть»?» «Я багато про що знаю. Робота зобовʼязує, а взагалі-то я за освітою історик». «Ні, він похований у себе вдома. Прямо у церкві Руоколахті. До речі, батько мого чоловіка дружив із ним. Вони разом ходили на полювання». Так, Фінляндія справді маленька країна.
…
Лише за підтвердженими даними, Сімо вбив зі своєї снайперської гвинтівки понад 500 солдатів Червоної Армії. І ще 200 – з автомата. Його називали «Біла смерть». Він – найефективніший снайпер за всю історію світових війн. Маленький чоловʼяга зі зростом у 161 сантиметр, якого жахалися росіяни по всій лінії фронту. Сімо просто лягав у 40-градусний мороз на сніг і чекав. Годинами. Він умів чекати.Тільки за один день Сімо міг відправити в пекло до 25 окупантів.
…
А ще він набирав до рота сніг – аби дихання не видало його місце розташування. Набирав до рота сніг. У 40-градусний мороз. І чекав. Він був важко поранений, але помер аж в 96 (!) років. До кінця життя він страшенно любив собак.
…
Треба навчитися чекати. Хоч би як було важко. Це основний урок, який дали мені фіни.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
